ЗВЕРНЕННЯ
СВЯЩЕННОГО СИНОДУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
ДО НАРОДУ УКРАЇНИ З НАГОДИ СВЯТКУВАННЯ 1000-РІЧЧЯ ПРЕСТАВЛЕННЯ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО
ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА
2015 рік відзначений 1000-річним ювілеєм з дня преставлення святого рівноапостольного великого князя Володимира. З цієї нагоди як на церковному, та і на державному рівні в Україні відбудуться урочистості, покликані засвідчити значущість спадщини цього святого Правителя для нас – його нащадків, котрим судилося жити в буремному ХХІ столітті.
У 988 році князь Володимир зробив доленосний вибір на користь східного християнства. Він сам прийняв віру Христову та ініціював хрещення своїх співвітчизників. Хрещення не лише докорінно змінило світогляд князя Володимира та його особисте життя, але й визначальним чином вплинуло на життя усього давньоруського суспільства. Саме за часів князювання святого Володимира народилася самобутня вітчизняна православна християнська культура, яка протягом століть визначала історичний шлях українського народу.
Прийняття християнства зміцнило давньоруську Державу. Незважаючи на княжі чвари та постійну політичну боротьбу, Русь відтепер усвідомлювала себе єдиним цілим. Православна Церква завжди була важливим фактором єдності українського народу. І навіть коли наш народ внаслідок війн та політичних негараздів був поділений державними кордонами, коли наші предки змушені були жити у складі різних держав, саме приналежність до Єдиної Православної Церкви допомагала їм зберегти власну ідентичність, не розчинитися в інших народах, не втратити власної культури.
Сьогодні, через 1000 років від дня блаженної кончини святого князя Володимира, наш народ проходить важкі випробування. У Донецькій та Луганській областях триває силове протистояння. Гинуть та зазнають важких поранень тисячі не лише військовослужбовців, але й мирних мешканців. Полум’я війни, розпалене на Сході Україна, загрожує перекинутися не тільки на інші регіони України, але і на весь Європейський континент. Людство опинилося на межі глобального збройного конфлікту, який може мати жахливі наслідки для всієї цивілізації. Ми маємо зупинитися перед цією небезпечною межею та шукати шляхи до порозуміння. Навіть найглибші протиріччя слід вирішувати шляхом діалогу, за столом перемовин, а не у збройному протистоянні, заручниками якого стає мирне населення.
Рішуче наголошуємо, що Українська Православна Церква виступає за державну незалежність і територіальну цілісність України. Наша Церква об’єднує усю Україну. Вона є Церквою українського народу. Її вірні живуть на Заході та Сході, на Півдні та на Півночі України. До її складу входять люди різних національностей та різних політичних переконань. Але усі ми єдині у Христі. Саме такою єдиною у різноманітті має бути і наша Батьківщина – Україна.
Так само рішуче ми відкидаємо всі наклепи на Українську Православну Церкву та її єпископат, котрі останнім часом лунають у деяких вітчизняних засобах масової інформації. Від часів святого князя Володимира і до нині наша Церква завжди поділяла зі своїм народом його радість і страждання. Всі спроби голослівно звинуватити Українську Православну Церкву в непатріотизмі є проявом популізму. Замість того, щоб у цей складний час усім нам об’єднатися заради досягнення спільної мети – добробуту і стабільності Держави, нас намагаються розсварити зсередини, тим самим порушуючи мир і спокій в Україні.
Щоденно в усіх храмах Української Православної Церкви підноситься молитва за мир в Україні. Проповідь єпископів та духовенства нашої Церкви сьогодні спрямована на зменшення рівня агресії в українському суспільстві. Лише подолавши в собі ненависть та нетерпимість, ми можемо йти до встановлення миру в Україні.
Нашим святим обов’язком є надання допомоги вимушеним переселенцям, військовослужбовцям, родинам загиблих та мирним громадянам, які перебувають в зоні бойових дій. Єпархії Української Православної Церкви постійно спрямовують гуманітарну допомогу до Донецької та Луганської областей. Зокрема, від початку року мирне населення Донбасу через церковні центри допомоги отримало майже 2,5 тисячі тон гуманітарних вантажів, які складалися з продуктів харчування, медикаментів, одягу, засобів гігієни, дитячого харчування. Завдяки церковним благодійним ініціативам за зимово-весняний період було зібрано понад 5 мільйонів грн. Ці кошти пішли на допомогу мирним громадянам, вимушеним переселенцям та українським воїнам.
Почаївською Лаврою та Житомирською єпархією для української армії було передано два автомобілі, призначені для порятунку поранених. Православними вірянами Запоріжжя був відремонтований військовий госпіталь, а також закуплене медичне устаткування для нього. Важлива місія Церкви полягає в порятунку мирних громадян, вивезенню їх із зони бойових дій. Священики єпархій Донбасу, ризикуючи життям, щодня духовно опікуються тими, хто немає можливості виїхати з епіцентру війни. Багато з храмів стали справжніми притулками та благодійними їдальнями для бідних. Попри ризики, священики докладають зусиль для звільнення українських військовополонених. Окрім матеріальної допомоги Церква здійснює духовну опіку над українськими військовослужбовцями. На сьогодні вже створено 10 центрів духовної підтримки та реабілітації учасників бойових дій. В різних областях нашої Батьківщини священики Української Православної Церкви відспівують загиблих, котрі ціною життя боронили цілісність Української держави. Церква також не полишає і вдів та сиріт, які втратили своїх рідних на війні. Окремими єпархіями здійснюється матеріальна підтримка родин, які втратили свого годувальника.
В складний час для українського народу закликаємо усіх вірних Української Православної Церкви дієво наслідувати приклад благодійності, який надав нам святий князь Володимир.
Кровоточивою раною на тілі України стало й трагічне церковне розділення. Значна частина наших співвітчизників, які сповідують православну віру, вже третє десятиліття перебуває поза спілкуванням зі Світовим Православ’ям. Останнім часом релігійні громади нашої Церкви неодноразово зазнавали і зазнають спроби захоплення храмів на користь так званого «Київського патріархату». На даний момент захоплено 23 храми Української Православної Церкви. Внаслідок цього парафіяни Української Православної Церкви позбавляються можливості відвідувати власні храми та безперешкодно звершувати в них богослужіння. Особливу стурбованість викликає той факт, що нерідко протиправні дії по відношенню до релігійних громад нашої Церкви відбуваються за мовчазної згоди місцевої влади, або навіть її сприяння. Усе це суттєво ускладнює перспективу подолання церковного розколу.
В цих обставинах всім вірним чадам Української Православної Церкви належить не піддаватися на провокації, утримуватися від проявів агресії та ставитися зі щирою християнською любов’ю до усіх, хто не поділяє нашого прагнення бути в благодатній єдності з усіма Православними Церквами світу. Ми маємо зберегти міжконфесійний мир у нашій Батьківщині, який є одним з важливих чинників соціальної стабільності Держави.
Вкотре засвідчуємо готовність нашої Церкви до відвертого та конструктивного діалогу із представниками невизнаних церковних угрупувань в Україні. Діалог має відбуватися на основі канонічного права та без втручання в цей процес позацерковних чинників. Подолання розколів – це внутрішня церковна справа. Ми розуміємо бажання державної влади щодо церковної єдності, однак ми проти втручання держави у внутрішнє церковне життя.
У цей ювілейний рік закликаємо усіх вірних Української Православної Церкви та увесь боголюбивий український народ до підсиленої молитви за нашу багатостраждальну Батьківщину. Будемо щиро просити Милосердного Бога, аби Він подав нам довгоочікуваний мир. Будемо просити і святого князя Володимира піднести молитви за свій народ. Цими молитвами в рік ювілею святого Володимира нехай здійсниться мрія мільйонів наших співвітчизників про настання тихого і мирного життя у всілякому благочесті і чистоті на Українській землі.
Благодать Господа нашого Іісуса Христа нехай перебуває з усіма нами!
Від імені членів Священного Синоду Української Православної Церкви,
+ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ